Наталія Крісман: З НАС ВЖЕ ДОСИТЬ!!!

Так, не знає Історія тління,
Хоч Історії віхи криваві -
Виривали Вкраїну з корінням
Знавіснілі московські навали.
Cіяв кат рясно смертю та лихом,
Обезкровлював дерево Роду,
Розпорошував дух наш на крихти,
Нищив душу святу у народу,
Перемножував горе на відчай,
Упокорював біль наш стернею,
Укорінював маски у вічі,
Перекреслював правду брехнею,
Поневолював волю насиллям
І глумився над честю й мораллю,
Розпорошував в колах безсилля
Переломлені долі скрижалі...

Перекроєні віхи історій
І сплюндровані вір постулати,
Заколисану, приспану, хвору
Знов ховають нам пам'ять за ґрати.
Перепалені мрії на попіл,
Перетовчені кості в могилах,
Недовивчені нами уроки
Пеленою оман нас сповили,
Запорошені серця судини
Чорним снігом людської облуди,
Замордований люд безупину
Всі віки у засліпленні блудить...

Сумно янголи дивляться з висі,
Як мільйони свічок плачуть воском...
Час спинити, народе, цей список,
Час сказати Москві - "З НАС ВЖЕ ДОСИТЬ!".