Аркушам паперу радість подарую,
Виллється у слові чарівний напій,
Бо кому віддати силу ту святую,
Хто прийняти схоче скарб мій неземний?
Приязно всміхнуся квіточці у житі,
Хмарам білосніжним я пошлю привіт,
Обізветься птаха піснею з блакиті,
Ніби Мати-Лада шле свій заповіт:
«Не питай про теє хто напою хоче,
А брини струмочком радості завжди,
Тому хто підійде, ти промиєш очі
І даси ковтнути чистої води,
Бо ніхто не буде пити без потреби,
Прохолода змочить спраглії вуста,
Хто піде шукати, с а м прийде до тебе,-
Ось така одвічна істина проста».
Алла Степаненко
Немає коментарів:
Дописати коментар