Василь Ковтун
Коли ти пізно ляжеш спати
Турботами розбитий вщент,
Дозволь добраніч побажати,
Не мій панове президент.
Дозволь заколисати ніжно
Твою незрозумілу суть,
І в рученята білосніжні
Хай Конституцію внесуть.
Я колисатиму старанно,
Щоб ти спокійно засинав,
І заспіваю бездоганно
Про тих людей, що ти не знав.
Народом створені куплети
Полинуть в хатні береги
Про Україну, її злети,
Яку вбивають вороги.
Нехай тобі насниться повість
Про наш священний добрий люд,
Про його честь і його совість,
І про героїв звідусюд.
Нехай у сні хоча б хвилину
Прожив би ти життям людей,
Які в тяжку страждалу днину
Вмирали з подихом ідей.
Нехай хоча б на мить полинеш
В часи козацьких вояків,
Нехай у Січі відпочинеш
Під барабани козаків.
Нехай опинишся в тривозі
У дні буремних
дивних літ,
Коли в лісах у верболозі
Ти з гайдамаком сплетеш пліт.
Нехай прийдуть до тебе смілі
Загони вільних партизан,
Хай в руки зніжені невмілі
Візьмеш набої і наган.
Нехай на перехресті долі
У сні ти станеш свідком знов,
Як рвався із в’язниць неволі
Народ під клич перебудов.
Для тебе будуть хай уроком
Дні помаранчевих потуг,
І навіть сни своїм пороком
Не знімуть з тебе тих напруг.
Хай через думи твої сонні
Пройдуть герої тих років,
Які під сльози похоронні
Народ тягнули з жебраків.
А я ж тихенько нахилившись,
Шепну молитву в унісон,
Від колискової втомившись,
Покину твій незвичний сон.
Піду в надії й сподіванні
Чекати той святий момент,
Коли у думи твої ранні
Ударить - «Чий ти, президент?».
28.02.2012р.
Немає коментарів:
Дописати коментар