ЧЕКАЮ

Василь Ковтун

Сповзає крапелька на носі,

Осінній дощик накрапа,

Як і колись, чекаю й досі,

Терпіння в жилах закипа.

Уперто, тихо і нестримно

З дощем і зрілість підійшла,

А в думах все ще так інтимно

Шалена юність поспіша.

Біжить наївна в ті хвилини,

У ту єдину славну мить,

Коли небесні дві краплини

Могли вогонь лиш освятить.

Шукає в полум’ї спасіння,

Гарячих поцілунків-хвиль…

Холодна темрява осіння

Дощем змиває суть зусиль.

У комірець вже вітер свище,

Вже сонце з неба не пече,

Морозить серце попелище,

І дощ, упалий на плече.

До мряки стомлений звикаю,

До сліду краплі мов рубця,

Можливо й марно я чекаю,

Та все ж - підкидую дрівця.

22.08.2012р.