БЕЗПЛІДНИЙ МЕСІЯ

Як все гарно було-починалось…

Досі чується музика дивна:

На Майдані ми всі присягались –

З Президентом своїм  – Україні.

Та п’ять років, як день, пролетіло.

І лишилось від літ тих єдине:

Коли більшість народу збідніла,

Збагативсь Президент України.

Нажилися із ним олігархи

І банкіри меткі на шахрайстві.

А послухаєш – ну бідолаха…

Взяв би й гривню подав бідоласі!

А Безрадичі? А в Кончі-Заспі:

Що державне – приватне вже нині.

І хто дачі державної  власник?

Любий друг – Президент України.

І, звичайно ж, він вірних утішив –

Нагородами сипав невпинно.

Хоч Шевченка в спокої залишив,

А от Драч – той Герой України…

Так і Кучма вчинив із  Павличком.

Не уник того й мудрий Олійник…

Просто регіт бере гомеричний:

Що поет – то Герой України!

Спокусити вдалось чоловіка

Чи то сам у халепу потрапив:

Так зручні кишенькові великі,

Наче миші у кішчиних лапах.

В чім насправді поетова сила?

Він – духовне мірило країни.

Слава Богу, на брязк не купилась

Совість нації – сонячна Ліна.*

Не вспокоїться серце і досі:

Ті, що людям служили – не чину,

Два Миколи –  Касьян і Амосов –

От чомусь не герої Вкраїни?!

Під завісу утнув найсмішніше:

Слідчий-нишпорка, вірна людина

І базіка Омельченко Гриша,

"Гришка-тузік" – Герой України!!!

Гидко-бридко і боляче дуже.

Все знецінилось, як на руїні.

Та народові все ж не байдужі

Честь і  доля майбутня Вкраїни.

Хай обпльований владою, бідний,

Та не став, як жебрак, на коліна.

Його присуд Історї гідний:

Віктор Ющенко – встид України.

Ні Майдан не зумів захистити,

Ані мову – вкраїнців надію.

І хоч справно народжував діток,

Є насправді – безплідний месія.

 *  сучасна видатна українська поетеса Ліна Костенко – прим. автора 

Іван Левченко, з книги "Ні, не все ще втрачено!"

Севастополь, 2010 рік