ШТОРМОВЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Собаче життя... І підтвердження

До мене летять звідусюд…

В Криму штормове попередження –

І миттю в хати свої люд.

А вітер холодний зривається,

І злива зненацька – в лице…

Чекаю – нехай заладнається.

Утішусь привітним слівцем:

Що хочу, про те хай  співається

Під вітру надсадне виття.

Заснув би, та пес надривається:

От в кого – собаче життя.

Щоб мав, переждав би негоду він

В якійсь халабуді, – нема:

Усе у житті від господаря,

Що пса на мотузці трима.

Господар той зветься в нас владою.

Невже він під гавкіт засне?

Не зміним його – не заладиться

Життя. Хоч убийте мене!

А ми у хати поховалися

Та молимось: Боже, спаси!

Хоч вдарили б палець об палець ми,

Аби так не жити, як пси.

І хай ще не зовсім на прив’язі,

Та й наче ж на рідній землі,

А мові чужій будуть вчитися

Віднині вкраїнці малі.

Своя ж… Хоч не під забороною,

А буде, як скаже сусід…

Тепер – за новими законами –

На нього й молитися слід.

Це нам штормове попередження,

Хоч справді давно вже штормить

Собаче життя. І підтвердження –

Покірні й мов приспані ми.

Воно то колись розпогодиться,

І вигляне сонце ясне.

Проснутись лиш треба народові.

І тільки. Хоч вбийте мене!

Інакше тягти свого воза нам,

Як бидлу! Вкраїнцю, затям!

Штормить – все іде за прогнозами.

Життя лиш – собаче життя!

Іван Левченко, першодрук, 30 серпня 2012 року