НОВОРІЧНА СПОВІДЬ ПРЕЗИДЕНТА

Я розлюбив вас, любі друзі,

Й на йоту в тім не винен я.

Це ж через вас тепер вовтузять

Моє божественне ім’я!

Я щиро так про чисті руки –

Ні в кого совісті нема:

До влади рвуться, наче круки,

Щоб увірвать жирніший шмат...

Всім не дає «бабло» спочину.

У всьому – сущий «дерибан».

А я ж у тебе, Україно,

Аж страшно мовити, – Гарант!

Мізкую: чим себе увічнить?

Як дать народу благодать?

... Купив листівки новорічні:

Прем’єра треба б привітать.

Не буду ту – на "Ю" –  вітати,

Бо сам на "Ю"... Дай, Боже, сил

Ще привітати кума й брата -

Обидва Петри. І – до бджіл!

Як невблаганно час минає.

Дошкульніш бджіл стає поет,

Коли Історія питає:

"А де ж твій, пасічнику, мед?!"

... Так закортіло мотоцикла:

Всі справи кинув би – й гасав!..

... А коаліція дотисне –

Без прав залишусь. І без справ.

Підкову щастя мав у Долі.

З окличним –  "Так!" Я в тім мастак.

Тепер лиш спогади і бджоли.

Пробач, Народе, що все так!

Іван Левченко, з книги "Все повертається в житті",

Севастополь, 2007 рік