СНІГОВИЙ

Твоя дисперсія думок,

Терпка холодність поцілунку,

Вночі ховаєшся в куток

І не бажаєш порятунку,

Ти плачеш, змучений, сумний,

Безглуздо губишся між тіней,

Сліпий, нестримний, сніговий,

Складний, зневірений, невинний.

В тобі трикутний океан

Питань і спогадів зрадливих,

Ти заблукав у світ страждань

Стежками настроїв мінливих.

Свій шлях хоч крихтами означ,

Щоб хтось знайшов тебе в заметах,

І розділив твій біль невдач,

І порадів тобі у злетах,

Наповнив світлом і добром,

І ти, нарешті, посміхнувся,

І серце відігрів теплом,

Щоб ти до щастя повернувся,

Розвіяв ніч, печаль і злість,

Подарував вогонь і подив,

Щоб сум, немов незваний гість,

В твій дім ніколи не заходив.

ЛЮБОВ МАСЛОВСЬКА