Зневажена любов

Іван Левченко

Так ніжно співали

В гаю солов’ї.

Такі були трави –

Зелені, шовкові.

І світ ще не бачив

Такої любові.

А ти так, коханий,

Зневажив її.

На сіно висохла вже скошена трава.

Опалим листям шерхотять твої слова.

Моєму серцю додають журби-жалю:

Ти розлюбив мене, а я тебе люблю!

Які ми щасливі

Були й молоді.

І як же тепер мені

Жити без тебе?

Рясними дощами

Печалиться небо.

Кружля жовте листя 

В холодній воді.

На сіно висохла вже скошена трава.

Опалим листям шерхотять твої слова.

Моєму серцю додають журби-жалю:

Ти розлюбив мене, а я тебе люблю!

Повернуться в гай

Навесні солов’ї.

Отам, де отави,

Трава забуяє.

Та я не любові

У тебе прохаю.

Я просто не можу

Забути її.

На сіно висохла вже скошена трава.

Опалим листям шерхотять твої слова.

Моєму серцю додають журби-жалю:

Ти розлюбив мене, а я тебе люблю!

Іван Левченко, з книги "Заберу тебе в сон",

Севастополь, 2012 рік