Василь Ковтун
Роки пролетіли мов птахи,
Відмірявши кожному шлях,
Кому від майдану до плахи,
Кому в руки жа́ло і цвях.
Вітри розійшлись як у полі,
Для кожного напрямок свій,
Кому вириватись з неволі,
Кому простелитись під змій.
Життя розвело в різні боки,
Роздерло на клапті бійців,
Клубок розмотався жорстокий
І вже не зв’язати кінців.
Ужалено в тіло дарунок,
Земний неосвячений суд,
В хрестовий похід поцілунок
Крізь труєний подих іуд.
Не випросять хрипу недуги,
Не вимолять дзвони церков,
Вмостились скривавлені слуги,
Висмоктують душу і кров.
Роки пролітають мов птахи,
Свій кожному міряють шлях,
Жало́м від майдану до плахи
В розп’яття вбивається цвях.
13.02.2013р.
Немає коментарів:
Дописати коментар