СНОВИДІННЯ

Василь Ковтун

Ти приходиш до мене у снах,

В них несеш насолоду з журбою,

Напівсонний тривоги розмах,

Мов перлина, накривши собою.

Ти приносиш минуле в думки,

Кличеш ніжно до дзвону джерельця,

Звідкіля розійшлись, як струмки,

Дві кровини з єдиного серця.

Розвело по дорогам життя,

Спільні рани залишивши в тілі,

Тому й линуть у ніч почуття,

Щоб прикрасити сни чорно-білі.

По незна́ним законам живуть,

Нам не в силах їм шлях наказати,

Непідвладними в митях пливуть,

Щоби втрачене снами зв’язати.

В кольорах розмальовують сни,

Як німі оживають картини,

Як летять у майбутнє весни,

Дві загублені в них половини.

Вкотре жадібно кличу я їх,

І гукаю у кожній шпаринці:

«Погуляйте у снах ще моїх,

Не лишайте мене наодинці».

22.03.2013р.