Дорога поодаль, від вітру землею
куріла,
Томилися кроки, не легко ходити
пішком,
І хмарка над ними, стояла у
дощику мріла,
І райдуга дива висіла з барвистим
смішком.
Як тяжко ті кроки одвагу собі
здобувають,
Обравши дорогу не втративши певну
мету.
Здолають озлобу у серці, гніви
приховають,
На розквіт здобудуть відраду
щасливу святу.
Автор: Іван Давиденко
Немає коментарів:
Дописати коментар