ВЕСІЛЬНА ПІСНЯ

(Золота оздоба у вигляді качечки із амфоровидною підвіскою у дзьобі)

Борис Мозолевський

Ой летіла качечка на схід сонечка,

 Була в мами Опія – люба донечка.

Ой летіла качечка, квітло зіллячко,

 Несла в дзьобі амфору на весіллячко.

А вже ж те весіллячко плачем линуло -

 Повінчалась Опія з домовиною.

Як упав милий в битвоньці, взяли силою,

 Задушили, юную, над могилою.

Туга коса чорная. Білі грудоньки.

 Чого ж тепер плакати, добрі людоньки?

А щоб не подумала, що не добрі-бо, -

 У віночок качечку тобі зробимо…

Золотая качечка, в дзьобі амфора.

 А із тихих вуст її крівця капала.

СКІФСЬКЕ ЗОЛОТО

(Ліричний відступ до коханої)

(За Б. Філіповим)

Коли і я за караваном

 Піду, згорнувши днів сувій,

 Я скіфським золотом курганним

 Залишусь в пам’яті твоїй.

Не зви мене, не бий на сполох,

 Не витрачай себе в журбі.

 Можливо, інший археолог

 В житті зустрінеться тобі.

Він сум в очах твоїх розтопить,

 І ти промовиш тихо: «Мій!..»

 Не дозволяй йому розкопок

 В душі і пам’яті твоїй…