ВЕРШНИКИ

(Зображення на золотих платівках із Куль-Оби)

 Борис Мозолевський

Хлопці, піднімемо чаші з кумисом!

 Хай не затупляться стріл наших вістря!

 Наша дорога – до Танаїса,

 Берегом Понту – і далі до Істра!

Годі сидіти і бавити дочок!

 Годі ганятися степом за гускою!

 Наче калюжу, сам Понт перескочимо,

 Світ за собою залишимо пусткою!

Годі блощиць годувать на канапах -

 Ще ж наша сила не підупала!

 Хай мудреці залишаються з Напом -

 Хочемо Пала! Хочемо Пала!

КОЛИСКОВА СИНОВІ

В НАМЕТІ

ПІД ГАЙМАНОВОЮ МОГИЛОЮ

(Ліричний відступ)

Спи, мій хлопчику, засни,

 Ходять полем білі сни.

 Ще й маленьке Соненя

 Йде за ними і куня.

Зупинився білий Сон

 І сказав: – Я патисон! -

 А чого він патисон?

 Щось привиділось крізь сон.

Спи, мій синку, тихо-тихо,

 Ген іде стара Сониха.

 Біла вовняна коса

 Нижче пояса звиса.

Сон лягає на стерню,

 Соненя кладе на ню.

 Каже сину: – Лю-лі, лю…

 Засинай, бо я вже сплю…

Вже й Сониху сон бере,

 Сорочки вона пере -

 Сону-сину, батьку Сну…

 - Ой, рятуйте, бо засну!

Оступилася – та в став,

 Аж туман над ставом встав!

 Встав – і сиві сни пасе.

 Ти заснув? Ну от і все.