Задля жарту

Іван Левченко

Якщо не брешуть, байка ця

Дійшла з епохи Бонапарта.

Покликав якось він купця –

Латуша П’єра – задля жарту.

А треба знати, що Латуш

Був схожий на Наполеона.

Тож посадив державний муж

На імператорському троні

Купця, вдягнувши у мундир.

Гукнув до зали Жозефіну.

Гість, як навбрав у рот води:

Сидів і зиркав на дружину.

Та безсумнівно прийняла

За імператора Латуша.

І щось про справи почала

За мить розпитувати мужа.

Таке поніс той чоловік,

Що Жозефіна ледь не впала.

Збагнула врешті, що двійник

На троні. Й вибігла із зали.

Навстріч зі сміхом Бонапарт.

Сказав Латушу привселюдно,

Що все, що хоче той за жарт,

Хай просить, неодмінно буде.

"Хотів звання б я лейтенант

І ваш мундир собі лишити".

І Бонапарт – от де талант –

Ураз приборкав апетити:

"Я дав би, – мовив. –Та чи варт,

Коли перед солдатським строєм 

Наполеонів буде два

Із однією головою?"

Із двійників і в нас є клон:

На троні – Віктор наче знову…

Поглянеш – мов Наполеон,

А вслухайсь – вершник безголовий.

Тому й не Франція у нас,

Бо Межигір’я філіал ми.

Отож, який надворі час,

Такі і жарти з двійниками.

Іван Левченко, першодрук, 20 березня 2013 року