ХОР ПРО ДЕДАЛА ТА ІКАРА

Борис Мозолевський

А були ж на світі Дедали -

 Світ перевернути гадали!

І були на світі Ікари -

 Аж під сонцем щастя шукали.

їх нема. Та нині і прісно

 Лине про звитягу їх пісня.

Ще ж Дедал мав учня.Так сталось,

 Перевершив учень Дедала.

Вже тепер великий учитель

 Мав у нього справі учитись.

Сильного терпіти незручно -

 Вбив Дедал від заздрощів учня.

Звів на крила сина Ікара -

 Смерть того під сонцем спіткала…

Що ж бо наробив ти, Дедале? -

 З учнем ми пішли б іще далі.

Може, ще б до нашої ери

 Мчали до зірок піонери.

Що ж бо наробив ти, Ікаре? -

 Оце ж разом степом блукали.

І казали б заспані лежні:

 - Ачиш, як живуть обережні?

Тільки цур вам всім, недоріки!

 Не учіть, як жити, великих!

Аби ви цим світом рядили,

 Ми б у шкурах досі ходили.

Слава вам, звитяжцям затятим,

 Що крізь помилки і крізь втрати

Всім життям і смертю нас вчили

 Крила відчувать за плечима.

Тож нехай від роду й до роду

 Пісня славить мужніх породу!

Тих же, що здалися без бою,

 Пам’ять затаврує ганьбою.