Василь Ковтун
Тривожна ніч, кривавий
ранок,
Від кулі в скроні чорний
слід,
Пекуча жовч сповзла на
ганок,
В очах закляк холодний лід.
Востаннє подих стиснув
груди,
Спеклась на вишиванці кров,
Жало́м безжального Іуди
Убивця душу розпоров.
Завмерли на півслові скули,
Шалений крик збудив гаї,
Щоб побратими там почули
Священне «Слава Украї…»
Щоб знали вірних справ
герої,
Що їх не зрадив отаман,
Обрав молитву словом зброї,
І в вічний світ подавсь
Роман.
Не дав шакалам дух
зганьбити,
В покорі не зігнув колін,
Зволів як воїн бути вбитим,
Аніж зламати честь в поклін.
Залишив лиш безсмертне
псевдо
Незламний одинака вовк,
Щоб з неба посміхатись щедро
До тих лісів, де вік пожовк.
Щоб із-за хмар на запах хвої
Летіти птахом в ті краї,
Яким колись під постріл
зброї
Лунало «Слава Украї…»
05.03.2013р.
Немає коментарів:
Дописати коментар