ВОНА

Дмитро Борзаниця

Вона не зна, чому її кидають,

І не пита, чом зраджують її.

Турботи від дітей не вимагає,

Лиш пестить, бо усі вони малі.

Терплячі очі дивляться крізь сльози

На зради і образи звідусіль...

Стоїть Старенька на Новій дорозі.

Стоїть одна у люту заметіль.

Іду я мимо і не зупиняюсь...

Не знаю як старій допомогти!

Поради десь всередині шукаю,

Та не спиняюся... Продовжую іти.

В її очах живе бабусі казка,

Яку внучата чують крізь віки,

Слізьми омита материнська ласка,

І на Купала пущені вінки...

Я відчуваю - я її дитина,

І знаю, що вона - то Україна!

Стоїть обабіч, снігом припадає,

А я іду, і що робить - НЕ ЗНАЮ!

 6.04.07 http://www.borzoj.org.ua/