Наталія Крісман
Прислухаймось! Здається
долина
Здалека десь глухе відлуння грому.
Та це не грім. Це справжня йде війна –
Страшна, безжальна, ніби й незнайома…
Здригнулось небо в зареві гармат,
На Грузію дощем смертельним сіє.
Цю землю полонив імперський кат,
Його ім’я знайоме нам – Росія!
Земля зросилась кровію синів,
Обличчя матерів від сліз зчорніли,
Тому що хтось в Московському Кремлі
Вершити долю світу рветься сміло.
Горять міста, людську довкола плоть
Знівечено на шмаття «старшим братом».
Та гордий і нескорений народ
Навколішки не стане перед катом.
Не піде до Росії на поклін,
Землі батьків не здасть ані дещиці,
Бо той, хто є Вітчизни вірний син,
Піти й на смерть за неї не боїться.
Ніхто не в змозі знищити народ –
Єдиний, сильний духом, як грузини,
Здолає він загарбників-заброд
Й останній ворог Грузію покине!
Та док земля грузинська ще горить,
Охоплена імперськими вогнями –
Ми мусимо Росію зупинить,
Щоб ЦЕ колись не трапилося й з нами!
серпень 2008р.
Цей вірш
неодноразово лунав на вічах м. Львова на знак підтримки Грузії у
російсько-грузинській війні 2008р.
Немає коментарів:
Дописати коментар