Дощ

Дмитро Борзаниця

Вже ранок, та село ще спить.

Над ним дрібненький дощ дзвенить

Цей дощ, неначе щось химерне,

Щось дивовижне і непевне.

Він то нагадує примару,

Що заблукала в світі цім,

То наче пух легеньку хмару,

З якої дощ цей цибенів.

Дощ пройде, оживе травичка,

У лісі з’явиться суничка.

І всі подякують йому,

Дощеві гарному цьому.

Спасибі – скаже їжачок,

Що має повно колючок.

І ми всі скажемо “спасибі”

За те, що оживив садибу.

За те, що квіти розцвіли,

За те, що бджоли загули,

За те, що виросли гриби

Подякуєм дощеві ми.

 http://www.borzoj.org.ua/