Нардепи

 Катерина Чумак

Жила собі на світі лінь.

 Жила, як кажуть, не тужила

 І просто так, ні сил, ні вмінь

 Своїх в державу не вложила.

 Якось прокинулася лінь…

 (нардепи ще тоді трудились),

 Та, відпочить пішла у тінь…

 Ось тут вони і подружились.

 І, перекинувшись слівцем,

 Відразу стало зрозуміло,

 Не тра писати олівцем,

 Без папірців складеться діло.

 І так воно якось пішло,

 Де з боєм, ну а де за гроші,

 До царства, мабуть, вже дійшло…

 Ні, правда, людоньки хороші!

 Нардепи кинулися в бій;

 Столи, наради і дебати,

 І все для себе, Боже мій,

 Хто ж про народ тут буде дбати.

 Чи на столі, чи під столом

 Хитренько владу поділили,

 І президенту б’ють чолом:

 - Законів гарних натворили!

 А той гінця нардепам шле:

 - За труд і добрі ці новини

 - Я вам розкішне і нове

 - Життя влаштую, без провини.

 - А люд, нехай за все сповна

 - Казну податками покриє,

 - Бо влада наша – головна,

 - До суду враз, хто рот відкриє…

 А суд під захистом «отця»

 Вирішує всі за і проти…

 Здається, що нема й сліпця,

 Щоб не побачив ті звороти.

 Нардепи знай своє беруть;

 Недоторканість, гроші, вілли,

 Курорти їх шикарні ждуть,

 Щоб від нудьги не посивіли.

 Так і живемо, дивна річ,

 Ніби і разом у Державі,

 Та для народу життя – ніч,

 Нардепи ж кожен день у славі.