Жита лоскочуть вусами хмаринки,
Хвилюючись промінним малахітом.
Стежина зашарілася розквітом…
На конюшині пломенять хустинки.
В вінку гніздовім, між розливів спеки,
Гойдається напівсуха тополя.
До неї, із волошкового поля,
Неспішно опускаються лелеки.
Змагається із жайворами в співі,
Булькатий коник в зелені бур’янній...
Я падаю і розтаю в духмяній,
Тарпана степового, літній гриві.
Немає коментарів:
Дописати коментар