Іще
тримаюсь мріями за нас,
Думки
про тебе труться, ніби жорна,
Струнких
тополь ясний іконостас
Бентежить
зранку музика мінорна
Грибних
дощів. У затінку дібров
Журливий
клен, огорнутий імлою,
На гілку
хмарку сиву наколов,
Пробивши
м'якоть гострою стрілою.
Отак і
ми без крапельки жалю
Свої
серця пробили навзаємно...
Іще
тримаюсь, вірю, бо люблю!..
А час
покаже: може й не даремно.
Немає коментарів:
Дописати коментар