ГАЙДАМАКИ

Скрізь розгоралася війна,

Кров’ю платили всі сповна.

Щоб гайдамаків розігнати,

Нові війська вели магнати:

Пишні драгуни[1] та рейтари[2],

Нерідко найманці, татари,

Добре озброєні, пихаті,

Ішли за здобич воювати.

Сміялись з гонором[3] поляки:

«Хіба голота – то вояки?

Для шляхти – це не вороги,

Всіх виріжемо до ноги».

Та помилялися магнати,

Повстанці вміли воювати:

Часто бували у походах,

Щодня при шаблі на уходах[4],

Міцно в руках тримали зброю

Та спис, загострений косою.

За скарб свій, часом небагатий,

Могли життя своє віддати –

Не раз були в обіймах смерті,

Готові кожну мить померти.

Повстанські бунти залюбки

Очолювали козаки

І помагали гайдамакам

За все помститися полякам.

Михайло Винницький

Уривок. Повна версія: «ОСТАННЯ ЛЮЛЬКА»

---

[1] Драгуни – кіннота, яка здатна діяти в бою в пішому строю.

[2] Рейтари – вид найманої кавалерії в арміях європейських країн.

[3] Гонор – гордість, пиха.

[4] Уходи – сезонні літні мисливські і рибальські стани козаків на вільних землях півдня України, які найчастіше піддавались ординським набігам.