ВТІКАЮ

 Втікаю від міста шаленого ритмів,

 Від правил, умовностей і алгоритмів,

 Від натовпу злого, що лють продукує,

 Душевних сліпців, що не бачать й не чують.

 Втікаю від підлих людей, що навколо,

 Яким насолода – завдати лиш болю,

 І тільки за те, що ти інший, готові

 Напитись твоєї ще теплої крові...

 Втікаю від гамору вулиць нечистих,

 Що тільки по святах помпезно-врочисті,

 Від тисяч очей, що ненавистю світять

 Лишень на догоду облудному світу.

 Втікаю від тих, хто у прагненні слави

 Лишає по собі сліди лиш криваві,

 Від тих, хто довіку не випрямить спину,

 Хоч б’ється у груди, що вмре за Вкраїну...

 Від тих, хто могили розриті лишає,

 Хто ближнього свого за ворога має,

 Від зрад і лукавства жорстокого світу

 До скону втікатиму несамовито...

 2003р. Наталія Крісман