СІЧ

Січ всім нагадувала місто,

Розкидане, немов намисто,

Довкола насипні вали

Безпеку Січі берегли,

А гаківниці[1] і гармати

Були готові відсіч дати.

Місто жило своїм життям –

Сюди стікався різний крам,

Який мав попит на Січі:

Хліб чорний, білі калачі,

Коржі солодкі, паляниці,

З степної ярої пшениці,

А поряд сало, ковбаса,

Горілка чиста, як роса,

Мед свіжий, різна медовуха,

А для гуляк – проста сивуха.

Були і рідкісні товари,

Що везли турки і татари:

Інжир відбірний та урюк,

Мигдаль з фісташками, фундук,

Черкеські сідла, пояси,

Золотом шиті для краси,

Олово, порох і тютюн

Та кобзи з блиском срібних струн.

Зброя була на всі смаки,

Що так цінили козаки:

Шаблі, мушкети[2] і пістолі,

Та лантухи[3] морської солі.

Її возили цілі фіри[4],

Бо риби тут було без міри.

Торгівля завжди жваво йшла

І Січ своїм життям жила.

А на горі у центрі Січі,

Куди сходилися на Віче[5],

Стояла церква і дзвіниця,

Будівля Гетьмана, скарбниця,

Склепи[6] на порох, ядра, зброю

Та інший реманент для бою.

А далі вже, без перешкод,

Селився січовий народ:

Старшини – у своїх дворах,

Військо – в окремих куренях.

Тут усі землі України

Спліталися в одне коріння

І кожна з них свій курінь мала

Та про добробут Січі дбала.

Це була найважніша річ,

На ній трималась ціла Січ –

Звідси котилась наша слава

І починалася держава.

Михайло Винницький

Уривок. Повна версія ОСТАННЯ ЛЮЛЬКА

---

[1] Гаківниця – довга і важка рушниця великого калібру з ґнотовим замком і гаком на прикладі, яким під час стріляння кріпилася до землі. Великі гаківниці мали подвійний гак і називалися козами.

[2] Мушкет – ручна вогнепальна зброя з ґнотовим замком, яка прийшла на зміну кременевими рушницям.

[3] Лантух – великий мішок з грубої тканини.

[4] Фіра – хура, віз, повозка, підвода.

[5] Віче – загальні збори козацького війська.

[6] Склеп – наземна або підземна окрема капітальна споруда.