Я ІДУ

Я іду. 
А ти житимеш друже,
Так вже склалася доля, 
Так велів справедливий наш Бог,
Хоча й пахне весною, 
Хоча й серцю ще хочеться дуже
На весільний рушник,
І колиску дитячу гойдати удвох.

Я іду. 
Не журися, мій на́званий брате,
У небесній оселі 
Мою душу зігріють вже інші світи́,
Кличе з неба сурма́,
А козачі шляхи невеселі, 
Ти ж мене розумієш, 
Хтось же має все-рівно піти.

Я іду. 
Лиш наказ свій тобі нагадаю -
Обніми мою любу,
Мою маму в сльозах пригорни,
Бережи рідний край,
І в останньому слові благаю -
Ти й за мене живи, 
Дочекайся й за мене, мій друже, весни.

Так живи!
Щоб у вічному світлому небі
Я за тебе радів
І ту радість відміряв небесним братам,
Вже пробив мені час -
Кличе воля всевишня в потребі,
Вже гукає з небес, 
Бо мабу́ть я потрібен ще й там.

Я іду.
А ти житимеш, друже,
І у тебе, дасть Бог, ще наро́диться син,
Розкажи йому все, 
Хай до неньки не буде байдужим,
І хай знає про те,
Чом у Сотню Небесну 
Твій найближчий пішов побратим.

24.02.2014р. Василь Ковтун