Усвідомлення долі живим не настало…

Усвідомлення долі живим не настало,
Політ у вічність – то лише мить,
Героями вмерти ма́буть було мало,
Від того й ще більше серце щемить.

Кров на бруківку, реалії - в скроню,
В очах пропливає небесний політ,
Колюча троянда ріже в долоню,
Живий перед мертвими тримаю одвіт.

Ото й перемоги, що навчились померти,
Капкани й донині у пташинім кублі,
Нема чим, братове, хвалитись відверто,
Ми знову ступаємо на кляті граблі.

Нам знову співають ті ж самі персони,
Ті ж само промови вивертають нутро,
Ті ж само авто розривають клаксони,
Ті ж само сліпці поспішають в метро.

Одвіку не стати з мертвих живими,
Щось Бог переплутав - не тих відібрав,
Лунають печальні в церквах херувими,
Хоч я вже й не знаю хто справді програв.

Осмислення долі живим не настало,
Політ у вічність – то лише мить,
Героями вмерти, мабу́ть, було мало,
Вам слід було, друзі, навчити нас жить.

Василь Ковтун