ТАТУСЬ, ПОВЕРТАЙСЯ!

Татусю, рідненький, Ти зараз від мене далеко...
Я нині уперше побачив у небі лелеки,
Над нашою хатою довго кружляли - це диво,
Як Ти б це побачив - яким тоді був я щасливим!

Ти вчора дзвонив, а у трубці щось гучно гриміло,
Я ходжу сумним... бо лелеки від нас полетіли.
Я досі не знаю - чому нищить хтось нашу землю?
А там, де Ти зараз - стріляють по людях, напевно?...

Матуся казала, що Ти нас пішов захищати.
Ти знаєш, вже скоро в них будуть малі лелечата?
Так сонечко гріє, а з ким я купатимусь в річці?
Татусь, повертайся! Ну хоч би у нічку наснися...

(Наталія Крісман: Нині над нашою хатою на околиці Івано-Франківська кружляли лелеки, наш син Матвійко сумує, бо Татко поїхав на війну...)