ВІН ВМІЄ...ЯНГОЛАМ ВСМІХАТИСЬ (нашому синочкові Матвійку)

Клекочуть Бистриці у зливах, 
Стоять Карпати на сторожі, 
Радіє світ - у нім з’явилось 
Дитя небес, маленьке диво, 
Безцінний нам дарунок Божий.

Аж крига вся на серці тане, 
Як споглядаєм на Синочка: 
Рум’яні щічки, лик коханий, 
Небес глибини в рідних очках… 
Яке ж дитя це довгождане!

Він щось співає в колисоньці, 
Чудні вигадує сонати, 
Цілує ніжно промінь сонця, 
Що проникає крізь віконце, 
Він вміє… янголам всміхатись.

Які хрести тебе чекають? - 
Ми ще не знаєм, любий Сину. 
Хай дух твій буде, наче камінь, 
Хай шлях твій стелиться зірками, 
Душа сіяє, мов перлина!

Бог сотворив для тебе все це – 
Світ незбагнений, повен чарів, 
Вдихнув любов в тендітне серце, 
Відкрив всі навстіж долі дверці… 
Міцній, нащадку наш мольфарів!

(Наталія Крісман, Роман Лесюк)