КТО ШУМЄЛ?
В ресторанi київськiм
Питає директор:
- Кто шумєл здесь - контрольор,
Ревiзор, iнспектор? -
Кухар каже: - Ето тiп
В вишiтой рубашкє
По-українскi мораль
Рєзал нашей Машкє.
Распєкал: "Ваш борщ такий.
Що не можна їсти".
- Розжiрєлi, стєрвєци,
Нацiоналiсти.
СЕРЕД ТЕМНОЇ НОЧI
Серед ночi Київ
Криється туманом.
Розмовляє вiтер
З бронзовим Богданом.
- Облiтав я,каже,-
Вулицi всi чисто.
Як змiнився Київ,
Це прадавнє мiсто!
Де вiтри гуляли,
Там новi квартали...
А Богдан зiтхає:
- Що там тi квартали...
Нинi i кияни
Зовсiм iншi стали.
Я сто лiт на площi
Днюю i ночую,
Але дуже рiдко
Рiдну мову чую.
ТУРОК
Збирається мiй знайомий
В далеку мандрiвку.
Придбав собi в Туреччину
На тиждень путiвку.
Костюм купив елегантний,
Вчить турецьку мову.
Уже знає, як звуть турки
Свиню i корову,
Як спитати по-турецьки,
Почiм у них шуби,
Де купити мило й пасту,
Яка чистить зуби.
Голова трiщить у нього
Вiд отих урокiв...
Вiн, до речi, в Українi
Живе тридцять рокiв.
Ходить всюди, як хазяїн,
Аж дверима гурка,
Хоча мову українську
Знає гiрше турка.
ДЯДЬКО ЇСТИ ХОЧЄ
Просить дядько в ресторанi:
- Принесiть котлету. -
А йому офiцiантка
Тихо каже: - Нєту.
- То давайте хоч салату
Або вiнегрету. -
А йому офiцiантка
Знову каже: - Нєту. -
Дядько дивиться на дiвку,
Як на поторочу.
- Зарядила: "нєту, нєту"...
А я їсти хочу. -
Дiвка стала руки в боки,
В'їдливо питає:
- А хiба ви наїстеся,
Як скажу немає?
ЗАНОЗА
Сказав якось Федiр Галка
Занозi Паньковi:
- Ти чому не розмовляєш
На вкраїнськiй мовi?
- Зачим вона мiнє нада? -
Прошипiв Заноза. -
Што я - дядько тiбє, что лi,
З какогось колхоза?
КРАСОТУЛЬКИ
У крамницях, у пивницях -
Дуськи, Муськи, Люськи.
Ти до них - по-українськи,
А вони - по-руськи.
Станеш глянеш: мамо рiдна,
Господи мiй, Боже!
Наяложене, патлате,
На чортяку схоже,
Стан свинячий, погляд вовчий
I усмiшка кiнська...
Нащо таким красотулькам
Мова українська?
МОВА ВЕЛИЧАВА
Якщо в нашiй безталаннiй мовi_
Набереться двiстi тисяч слiв,_
То за кожне українське слово_
Вже поклали сто голiв..._
Нашу мову величаву
Чуємо не всюди.
I не мова винна в цьому -
Винуватi люди.
Не вживеться щира мова
З кволими рабами,
В яких думка на припонi,
Язик за зубами.
У чиновницьких чуланах,
Де столи дубовi,
Де неволя i сваволя,
Тiсно нашiй мовi.
По крамницях та пивницях,
Де й повiтря п'яне,
Гасне, в'яне слово наше
Степове, духмяне.
Не для "куплi" мова наша
I не для "продажi".
Не для того, щоб базiкать
На ледачiм пляжi.
Наше слово не ввiбгати
У сухi трактати,
Щоб лакейством хлiба кусень
Пiдло заробляти,
Щоб брехати, щоб дурити,
Забивати баки,
Позичаючи нахабно
Очi у собаки.
На зачовганих асфальтах,
Де смолою пахне,
Наше слово крила губить,
Наша мова чахне...
НЕ В СВОЇЙ ТАРIЛЦI
Прибув Сава до Києва
З дружиною в парi.
Продавали сало, м'ясо,
Яйця на базарi.
З покупцями торгувались,
З людьми говорили.
Потiм пiшли Хрещатиком
На Днiпровi схили.
А як звiдти повертались,
Мовив Сава жiнцi:
- Давай "чтокать",
бо невдобно,
Що ми українцi.
СПIЛКУВАННЯ
Дорiкає мати донi:
- Ти жiвйош у Кiєвє,
А нє гдє-то у Рязанi
Чи в каком Тетiєвє,
Но язик ти украiнскiй
Знать нє собiраєшся.
Говору тiбє об етiм,
Но ти возмущаєшся.
Что ти дєлаєш мнє глазкi,
Смотрiш, как на дурочку?
Ти же часто в сєльскiх тьоток
Покупаєш курочку.
Научись хоть торговаться:
"А почому кури?"
"А не буде лi дешевше?"
"Не дерiть три шкури!"
ЗАМОРСЬКI ГОСТI
Прилетiли на Вкраїну
Гостi iз Канади.
Мандруючи по столицi,
Зайшли до райради.
Бiля входу запитали
Мiлiцiонера:
- Чи потрапити ми можем
На прийом до мера? -
Козирнув сержант бадьоро.
- Голови немає.
Вiн якраз новi будинки
В Дарницi приймає. -
Здивуванням засвiтились
Очi у туриста.
- Ваша мова бездоганна
I вимова чиста.
А у нас там, у Канадi,
Галасують знову,
Що у Києвi забули
Українську мову. -
Козирнув сержант i вдруге. -
Не дивуйтесь,каже. -
Розбиратися у людях
Перше дiло наше.
Я вгадав, що ви культурнi,
Благороднi люди,
Бо шпана по-українськи
Розмовлять не буде.
Немає коментарів:
Дописати коментар