неділя, 22 листопада 2015 р.

Василь Ковтун: Я буду! Я знаю! Сьогодні так треба!

Я буду! Я знаю! Сьогодні так треба!
Пробач мені, люба, і, доню, пробач,
За покликом серця, за волею неба
Рушаю на справу, бо кличе сурмач.


Волає на сполох сурма́ невблаганна,
Вкарбовує в душу загострений звук,
Скликає тривожно, можливо востаннє,
І в жилах пульсує напружений стук.
Не можна чекати. Сьогодні і зараз,
Стривожені ноти летять до небес,
Так випало часом, так доля вже склалась,
У кожного Богом призначений хрест.
У гурті громади, в очах побратима,
Зігріта надією без смутку й плачу
В молитві освячена ціль одержима
Запалює су́рмами жадану свічу.
Пробач мені люба, пробач мені доню,
У скрутну годину не зраджую вас,
Нагальна потреба набатом б’є в скроню,
Сурма́ не змовкає, пробив мені час.
Інакше не можу - сьогодні так треба,
Палає у грудях нутро вогняне,
На поклик сумління, за волею неба,
На праведне діло кличе мене.
Так треба! Я знаю! Сьогодні я буду!
У звуках мелодій скликає пророк,
За вас, мої рідні, до справжнього люду,
На справу священну спрямовую крок.



Немає коментарів:

Дописати коментар