Іван Левченко: Дивокрай

Усім, для кого 22 листопада – 
День Свободи України

І
Не шукайте цю країну,
Хоч на карті, може, й є…
Чимсь близька до України,
На припущення моє:

Волелюбна, працьовита…
І забрів отож туди,
Де ні сала, ані жита,
Ні дніпрової води…

Словом, це не Україна.
Бо зустрів би зазвичай
І чорнозем, і калину,
Не кажу вже – про дівчат!

Там таких красунь немає,
Що поставою й лицем,
Наче квіточка та сяє…
Але – стоп: я ж не про це.

Ну, до чого тут дівчата – 
Зовсім вижив із ума!
Дивокраєм край той звати.
І, їй-право, недарма.

Все своє – в асортименті:
Яйця, м’ясо, ковбаса…
Конкурент на конкуренті:
В кого взять – вирішуй сам!

Я не те, щоб був голодний,
Але й їсти треба щось,
День такий був, як сьогодні:
Дощ зірвавсь… І – почалось,

Як завжди у листопаді:
То сльота, то сонце знов.
Там своя Верховна Рада.
І своє у ній кіно.

На екран я випадково
Глянув, як у дощ забіг
В супермаркет. Чесне слово:
Ті ж дебати й мордобій!

Я нічого не второпав,
Бо натрапив на фінал:
Щось казали про Європу
І нечуваний скандал.

Мова йшла немов про саміт.
Про угоду із ЄС.
Як у нас – одне й те саме.
І такий же політес.

Президент в них Нахапович…
Кажуть, ніби білорус,
Але вивчив їхню мову –
Це я свідчити берусь.

Правда, більше розмовляє
Отією – з-за бугра…
Бо хоч жив у Дивокраї –
Не любив він Дивокрай.

Уподобав більш Загір’я:
Там маєток мав, палац,
Корабель мав, гвинтокрил мав
І багато інших благ…

Як надбав? Це – таємниця.
Й доки він біля керма,
Щоб могло що проясниться,
Шансу жодного нема.

ІІ
Виявляється: в них бранка
Є така ж, як і у нас.
Тільки звати її Жанна.
Й теж сидить в тюрмі вона.

Не добрав щось про лікарню:
Теж хворіє і всерйоз.
Хоч діагноз ординарний:
ГРВІ* і токсикоз**...

Осінь, що вже тут казати:
Простудилась – в лазарет.
І дилема: лікувати
Чи нехай сама умре…

Боже мій, та ж сама драма:
Жанна – кістка в горлі тим,
Хто при владі. Бо так само
Має владний апетит.

Теж не хліб із маслом, бачте,
Бо – опозиціонер.
З двох затятих однозначно
Краще, щоб один помер…

Але хто ж ту смерть захоче,
Як при владі й нагорі?
А тим більше Нахапович
При такому при добрі!

ІІІ
Там у них свій Нахаметов –
Найбагатший олігарх.
Як засвідчують газети:
Тіньовий насправді цар.

Як він скаже, так і буде:
Й Нахапович – не указ.
Бо і той, та ще на людях, 
Звідав ляпаса не раз.

Що удієш – в кого гроші,
То й концерт того, вважай.
Як там мовиться: збав, Боже,
Буть з такими на ножах!

З двох їх – Нахапович-Жанна –
Олігарху, річ ясна,
Більш подобавсь він – служака,
Ніж амбітна та – вона.

Жанна мала необачність
Олігархам натякнуть,
Що поверне однозначно
Те, що вкрали, у казну.

Ну, як в нас усе, до слова!
Нахаметов кинув клич:
Був обраний Нахапович – 
Через підкуп, ясна річ!

Хоч кричав хтось: "Зрада!Зрада!" –
В ЦВК ніхто не чув…
І ревла Верховна Рада:
"Слава На-ха-по-ви-чу!!!"

Знову зміна декорацій:
Тим – на вихід. Цим – на вхід.
І негайно всім – до праці!
Щоб було усе, як слід!

Президентів попередник,
Аби цей за карк не брав,
Ліг під нього щиросердно.
Й стихло згодом: " Зрад-ник!Зрад…"

ІV
Нахаметов підганяє
Нахаповича щодня.
Ще й завів до Дивокраю
Хтось троянського коня:

З нього вибрались під ранок
Хлопці з ближньої з держав.
І усі гуртом – на Жанну:
Мов, обійдемось без Жанн!

І навішали на неї,
Як і в нас – усіх собак.
Ще й конфлікт був із суддею – 
Привселюдний, Боже збав!

Він їй: " Встаньте! Ви – підсудна!
І звертайтесь: "Ваша честь!" 
А вона йому: "Не буду!
Честь у того, в кого єсть.

А у вас під мікроскопом
Тії честі не знайти!" 
Відчехвостила так хлопа,
В того ставсь нервовий тик!

Де й поділася та смілість!..
Мав виносити вердикт,
А лице перекосило
І трясе нервовий тик!

Дочитав, як міг, папери:
Молодий ще чоловік,
І такі – ні к бісу – нерви!
І такий нервовий тик!

Потім він напише працю,
Щоб, що сталось, осягти.
Тема – гідна дисертацій:
"Жанна. Я. Й нервовий тик".

Суд неправий був, звичайно,
Як і в нас. Дали сім літ.
Надягли кайданки Жанні.
В автозак. І – всім привіт!

І прихильників мільйони,
Що за нею йшли услід –
Тьху! – й нема! Тепер у зоні
Жанну ждуть сім довгих літ.

Та в литаври бити рано.
Нахапович, врешт, прозрів:
Не така простенька Жанна,
Щоб її скрутити в ріг.

Краще б бути їй на волі,
Хто б там згадував її,
А тепер, в тюрмі відколи,
Що не день – бої й бої!

Бо й прихильники проснулись,
І Європа заодно:
Як у нас те "Волю – Юлі!",
І у них таке ж кіно!

V
А тут саміт, як на лихо:
Тільки й мова про ЄС.
Комісар звідтіль приїхав:
"Ви – готові?" Кажуть: "Уes!"***

Він: "Чудово, як готові!
Жанну випустіть – і край".
Нахапович: "No! No!****
Посидить іще нехай!"

Комісар: "Це не резонно,
Євросуд же вам довів,
Що арешт був незаконний"*****.
Ні, і все тут! Ми – праві!

Комісар розвів руками:
"Ну, як знаєте! А я
Попрощатись мушу з вами:
Марна місія моя!"

Нахаметов чеше руки…
А з троянського коня
Провокатори-падлюки
Між собою гомонять:

"От і маємо, що треба:
Пуднесуть ЄС гарбуз,
А ми їх тоді до себе –
В наш у Митний у союз!

Будуть газ їм і кредити.
Навіть знижка буде цін.
Бо у нас є апетити
На їх руки й пшениці!

В наше лоно вернем знову –
Запрацють, як хохли,
Що й свою забули мову
Й незалежними були!"

Як почула бранка Жанна
Про підступний політес,
Хоч як волі не бажала,
А сказала: "Лиш – ЄС!

Хай сидітиму у допрі,
Навіть буду помирать,
Але бачити в Європі
Хочу рідний Дивокрай!"

Комісар в Брюссель депешу:
"Ситуація така:
Тут усі хитрять і брешуть.
Треба буде зачекать.

Із домашнім із завданням
Не упоравсь Дивокрай.
У в’язниці й досі Жанна.
Обіцянки влади – гра!"

А з Брюсселя: "Хай як знають!
Добровільна справа ця.
Ми жили без Дивокраю.
І тепер о-бій-дем-ся!

І тягти його за вуха
Не збираємось до нас.
Хай байки сусідів слуха
Про кредити і про газ!"

VІ
А от далі неймовірне 
Почалося, вір не вір:
В чемпіонів їхня збірна
Раптом виграла турнір.

Що було на стадіоні,
Повісти бракує слів!
Наче ріки повноводні,
Звідти люд щасливий плив.

І до них вливались інші,
Чулись радісні пісні.
"Прочитай, поете, вірші!" –
Мов почулося мені.

Я ж… на рідній мові маю!
"Не біда – читай! Читай!"
Я читаю в Дивокраї
Про щасливий Дивокрай!

Раптом кілька слів – як рана.
Неймовірна тиша вмить:
Я читаю: "Бранка Жанна
Має вийти із тюрми!"

Боже мій, як грім небесний:
"Жанні – волю!" – крикнув хтось.
З вуст в вуста – мов перевесло:
"Жанні – волю!" – рознеслось.

Наче наш Майдан мільйонний –
Віче там зійшлось зусюд.
"Будем діять по закону! –
Ухвалив тамтешній люд. –

А закон – це воля наша.
Якщо Жанна винна в чім,
Хай це правий суд докаже,
А не На-ха-по-ви-чів!"

Словом, ми зустріли ранок
Зовсім іншими людьми.
І звільнили бранку Жанну
По обіді із тюрми.

Правда, доки суд та мова,
В небо знявся гвинтокрил
І на ньому Нахапович
Втік у напрямку на Крим…

Кажуть: бачили за морем,
Як він щез – і хтозна-де!
Що б то нам останнє горе 
У такий щасливий день!

Ще казали: Нахаметов
Перетнув мерщій кордон.
А за ним – його клеврети:
Хто – на Кіпр. А хто – на Дон…

Може, й сили там збирають.
Тут – троянський кінь принишк…
А сьогодні в Дивокраї
Справжнє свято й день ясний.

Мирно все. Інтелігентно:
Як належить – між людей.
І до речі, президентом
Стала Жанна у той день.

Віче мовило: доцільно
Не тягнути з цим. Відтак
Жанна їхтиме в Вільнюс6,
Бо якраз був саміт там.

Так за справами не зчувся,
Як і день той проминув.
Не роздягся, не роззувся –
В чому був, так і заснув…

Чую згодом – хтось гукає.
І в ту ж мить прокинувсь я.
Наче ж був у Дивокраї,
Звідки жінка тут моя?

Каже: "Час уже вставати – 
Переплутав день і ніч…"
В телевізорі – дебати.
Транспаранти – на стіні:

"Йдем – в Європу!", "Юлі – волю!"
Диригента упізнав…
І Содом такий довкола:
Психлікарня – не інак!

В облаштунках мокне "Беркут".
Наготові – автозак.
І триває, доки смеркне,
Політичний той базар.

Я одягнений і взутий,
Як збиравсь кудись іти…
Мій увікнений комп’ютер – 
Вірш на ньому мерехтить:

"Не шукайте цю країну,
Хоч на карті, може, й є…
Чимсь близька до України,
На припущення моє…"

І збагнув, що я удома:
Там он – обриси Дніпра.
… Знаю: спекатись Содому,
Й стане край наш – Дивокрай.

Відпусти, прошу, мій болю!
І душі спокою дай!
Він триває – бій за волю:
Кривий Ріг – там знов Майдан!
_____________________________________________________
* ГРВІ – гострі респіраторні вірусні інфекції;
** Токсикоз – хворобливий стан людини чи тварини внаслідок отруєння;
*** "Уes!" (англ.) - "Так!" 
**** "No! No!" (англ.) - "Ні! Ні!" 
***** Євросуд з прав людини 30 квітня 2013 року визнав арешт екс-премєр-міністра 
України Юлії Тимошенко незаконним;
****** Мова про саміт Східного партнерства у Вільнюсі від 28-29 листопада 2013 року, 
до якого Україна мала виконати так зване домашнє завдання – прийняти пакет
законів – з метою підписання Угоди про асоціацію з ЄС – примітки автора.

Іван Левченко, першодрук 22 листопада 2013 року,
в день 9-ї річниці Помаранчевої революції в Україні