ЗНИЩЕНЕ СЕЛО

Три дні весело бігли коні,

Під вечір сутінки червоні,

Згустилися на краю неба,

Напевно, визначитись треба:

Чи це так сонце догорало?

Чи у степу якась заграва?

Піднялися на край могили, –

А в далині вогні горіли.

Війнуло холодом тривоги

І вони з’їхали з дороги.

Та вирішили не спинятись,

А ближче байраків[1] триматись.

Проїхали ще з дві години,

Вже місяць побілів над ними,

Скінчилось царство диких трав,

Помалу день в права вступав.

Врешті добрались до села –

Жахлива дійсність їх ждала:

Церква зруйнована стояла,

Місцями тліла, догорала,

Обвуглені оселі всюди,

Під ними обгорілі люди.

Все, що могло – усе згоріло,

Порубане дитяче тіло

Лежало на краю дороги,

Ніби чекало допомоги,

А поряд вірний пес сидів,

Очей з дитини не зводив.

Михайло Винницький

Уривок. Повна версія ОСТАННЯ ЛЮЛЬКА

---

[1] Байрак – сухий яр, балка з деревною рослинністю та чагарниками, поширені у північно-степовій зоні

України.