З ВОГНИКУ НАДІЇ СЯЄ ЧИСТЕ СВІТЛО...

        1

Маківки в тумані і хрестів не видно,

Тільки серцем знаю, що вони там є.

З вогнику надії сяє чисте світло, -

Ось в такому сяйві все життя моє.

Тільки б дочекатись, відвернути відчай,

Не зійти зі стежки, знов не впасти в сон…

Я молюся в серце, я молюся в вічність,

Тільки б подолати цей страшний полон.

        2

Не прийму я нікчемних законів,

Які душу тримають в полоні.

І не буду служити потребам,

Що приковують погляд до себе.

Віднайду в собі силу й полину,

(Хай вагання у полум’ї згине)

Підіймусь у надхмарнії далі

Від химерного світу подалі.

        3

Не дай мені, Матінко, звикнуть

До світу жалю і печалі,

Не дай мені, Матінко, зникнуть

В безтямності соннім проваллі.

        4

О, як я прагну зливи сліз -

Рясних, гарячих, щирих!

Ясних краплиночок беріз,

Що збудять в мені сили;

Перлин небесної роси,

Що кригу серця зрушать –

І пісня дивної краси

Цей мертвий світ зворушить…

О, друже! Певно скажеш ти, -

Смішне її бажання!

(Бо ще не звідав марноти

І відчаю шукання).

АЛЛА СТЕПАНЕНКО м. ПАВЛОГРАД