АМНЕЗІЯ

Посутня річ, метафізична,

 загрожена століттями, спливла,

 немов пісок, крізь пальці, чи вода –

 крізь решето нездари без кебети…

 І – день, мов ніч; і сонце, мов селена;

 і яв, мов сон, де небо, мов муар…

 Ген шароварний хлоп, смирняга-потакайло,

 обідраний розгублено стоїть

 і чухає за вухом, безталанний,

 силується згадати ймення втрати.

 Та де там! – амнезія вікова.

 Безпам’ятний не втямить, що то –

 ГІДНІСТЬ.

 10.08.2012 ВОЛОДИМИР ПІВЕНЬ