Натхнення

Пишу я вірші вже давно,

    Саджусь писать, а де воно?

  Посиджу трохи, походжу,

                                 Беру перо, а де воно?

У голові всіляка маячня,

   І величезна купа є думок.

  До написання лише крок,

                                 Сідаю і нема думок.

                                 Зібравши сили я беру,

                                 Римую і як напишу!

  Дивую світ, дивуюсь сам,

        Натхнення сховане десь там.

     Скінчив я вірша написання,

  Скінчились всі мої думки

 Але, залишилось останнє,

     В моїй душі моє кохання...

                                 Любов до милої країни,

                                 Любов до рідної землі.

                                 Любов до матері і тата,

                                 Любов до друзів та рідні.

            Приходь до мене ти натхнення,

   Приходь у день або вночі.

          Приходь до мене, як кохання,

 Ми ще напишемо вірші.

Олег Каракаш