ПЕРЕГОВОРИ ПАЛА І НАПА

(Зображення на чаші із Гайманової Могили)

Борис Мозолевський

Пал:

 І ти цар – і я цар,

 Через те і шана.

 Злотом шитий брацар,

 Кунтуші в басанах.

І ти муж – і я муж,

 Лицарі, не парії.

 І ти дуж – і я дуж,

 Мало чи не Дарії.

І ти скіф – і я скіф,

 Світ наш посполитий.

 Тож бере мене сміх -

 Що нам ще ділити?

Вип’єм краще вина

 За своє лицарство!

 Наша віра одна,

 Тож одне і царство!

Нап:

 І ти цар – і я цар,

 Тож устигнем випити.

 В міднім сяйві брейцар

 Не гирлиги – скіпетри…

І ти муж – і я муж,

 Виняньчені січами.

 І ти дуж – і я дуж

 Батьківськими звичаями.

І ти скіф – і я скіф,

 Від Папая іже.

 Та твоя земля до сих,

 А від сих-о – ні вже!

Буде бій – нарівні

 Станемо до бою.

 Та не світить мені

 Бути під тобою!

Хитрування ж тут преч,

 Царю, не годиться!

 Щось при цьому по меч

 Тягнеться правиця.

ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП

ПЕРЕД СВІТАНКОМ

Світає, і небо поволі згаса.

 Круг місяця тоншає срібний серпанок.

 Не знаю, в степу спалахнула роса

 Чи синьо засяяли очі скіф’янок.

 Ще мак над могилою криком горів,

 І слався туман, ніби саван печальний.

 Мов білі черниці, при світлі зорі

 Хилились в молитві мальовані мальви.

 Що ти для мене готуєш, мій дню?

 Чим розплачуся за зустріч з тобою?

 Золотом скіфським? Двигтінням вогню?

 Чи долею, може? Чи, може, – собою?