Занадто довго - сорок років у пустелі…

Занадто довго-сорок років у пустелі,
Аби блукати там у пошуках свобод:
Скрутили голову вже кляті каруселі,
Уже до відчаю доводить хоровод.

Чи не зарано віддали ми власні душі
Гріховним пастирям святої череди?
Ґвалтують мороки розпеченої суші,
Мордують тінями мальовані сади.

Куди ж прямують наші славні Мойсеї,
Чому ж дорогою сліпою нас ведуть,
Чи не тому, що самозванці-фарисеї
Лише для вигляду шукають вірну путь?

А ми на радість їм уявну п’ємо воду,
Блукання в темряві сприймаємо за дар,
Давно вже ідоли не мріють про свободу,
З походу вічного крутіший є навар.

Чи так і згинемо безвольна сіра паства,
В пустелі зморений обідраний народ,
Святі послушники тепер нового рабства,
Німі прибічники омріяних свобод?

Не поспішаймо, божий люд, на поклик
Брехливих зрадників, вчорашніх холуїв,
Не кожен клич – на ваш вартує оклик,
Не кожен напрямок – дорога до раїв.

Занадто довго сорок років у пустелі,
Аби зневіритись у пошуках свобод,
Тим проповідникам висіти час на стелі,
А їх все слухає обдурений народ.

10.07.2012р. Василь Ковтун