НЕ ЗРАДЬ!

Кров на бруківці, 
спомин крізь сльози,
Відспівує пляму сурмач, 
Не змилась дощами, 
не вигризли грози,
І дума зосталась – «пробач».

Проникливий погляд 
невинної жертви
У серце довбає ножем,
Я ще між живими, 
та вже поміж мертвих, 
Убитий страшним міражем.

Не бачу нікого, 
не чую ні звуку,
Усе навкруги мов німе, 
Лиш погляд шалений 
приковує руку,
І все кудись кличе, кличе мене.

Ні сили, ні волі 
для спротиву смутку,
Ні справжніх живих відчуттів,
Сповзаю в краплини 
запеклого згустку
Бруківки холодних хрестів.

Лиш подихом вітру, 
погладивши скроню, 
Кривава розчулившись гладь,
Янголом з неба, 
присівши в долоню,
Промовила тихо – Не зрадь!

21.05.2014р. Василь Ковтун