Черкащина. Перестигає виноград…

Черкащина. Перестигає виноград
Вечірнє небо невимовне,
Серце повне і п'яне́
І поле чорне
І як білий світ старе́.

Вмирає день. Гностичне сонце
Торкається язичницьких дерев.
Язичництво до ранку забере
У сонця монополію карати.
Ще півгодини перед тим,
Як темна мати
Постеле постіль просто неба
Нам з тобою,
А молоді - дорогу для розбою,
А трьом царям світитиме звіздою.
Холодний яр збере перед війною
Анархію безладною юрбою...
Дерева і поля, і звуки ночі, зорі видно.
І розумієш, що міста спалили необхідно.
У серпні нам прості метафори потрібні:
Ніч - мати, зорі - сестри, місяць - брат...
Черкащина. Перестигає виноград.

Дмитро Корчинський