Сподівання дива

Залюбленій у рідне слово Вероніці Негерчук

Почищу авгієві стайні
Думок, рядків, що наплодив.
І день складеться, як звичайно.
І промайне він, як завжди.

Щоб нарікати, ні не став би,
Бо сподіваюсь досі див.
Почищу авгієві стайні
Думок, рядків, що наплодив.

І втішусь: хай рядок чи слово
Комусь у душу западе.
Бо це мій лан, моя будова,
Що за вікном гучить щодень.

Погляну: дім новий зростає,
Ще й як – зі швидкістю грибів. 
Почищу авгієві стайні
Думок, рядків, що наплодив.

І наче є чим обігріти
І дух підтримати є чим.
А дім кепкує із піїта – 
На чверть ста поверхів аж дім!

І кпини мов не помічаю,
Лелію слово – диво з див.
І день складеться, як звичайно.
І промайне він, як завжди.

Та потаємна думка гріє,
Що диво повз не промайне,
І в домі тім дівчатко мрійне
Колись читатиме й мене.

Іван Левченко, з майбутньої книги "Осіння мелодія душі";
першодрук 3 лютого 2016 року, у Всесвітній день письменника