ДЕ ТИ, МОЯ СТЕЖИНО?

1

Де ти, моя стежино?

Марю тобою вві сні.

Маски облич, чужа одежина

Понад терпіння мені.

Маю пізнати хто я і де я

В просторі Часу і Неба,

Дай мені, Боже, не тільки ідею,

Дай мені дії потребу.

2

Одна однісінька – під небом на землі;

Одна однісінька – курличуть журавлі;

Одна однісінька – в тумані під дощем;

Одна однісінька – журба з очей тече…

Одна однісінька?

Ні! – крізь журбу зорить,

Бо десь ще є Душа, якій це теж болить.

3

Мій корабель. Опущені вітрила.

О Вітре, дай вітрилам силу!

Я попливу в краї незнані

Туди, де жде мене кохання.

Через моря, крізь темінь ночі

До мене сяють рідні очі,

Крізь простір кличуть.

І без слова

Я чую їх закличну мову.

4

В зоряній криниці

Я нап’юсь водиці,

Зачерпну в долоні

Сяйво золоте.

І зроблюсь щаслива,

Радісна, вродлива,

І кохання стріну

Чистеє, святе.

Я тебе зустріну,

Рідний мій, єдиний,

Усміхнусь крізь сльози,

Доторкнусь чола.

Розкажу тобі я,

Як моя надія

Через всю розлуку

Лиш до тебе йшла.

5

Наснився дивний світ мені:

Там розгорнувся в глибині

Вишневий сад, трава зелена,

Дівчина по стежині йде,

За садом - легінь біля клена

Всім серцем ту дівчину жде…

Над ними небо - зорі, зорі…

І далечінь така ясна,

І ранки чисті і прозорі

І рута-м’ята запашна

Вливається у вольні груди…

Щасливий світ, щасливі люди!

…

Та пробудившись, я збагнула:

Не там, а тута сон марудний,

Безтяма душу сповива,

Зате напучують нас всюди

Безглузді гасла і слова,

Що головне - це бізнес, сцена,

Посада й слави пишний цвіт…

ЖИТТЯ ЛИШ ТАМ, ДЕ САД ЗЕЛЕНИЙ,

ЖИВИЙ (НЕ СПЛЯЧИЙ) ДИВОСВІТ!

******************************

Позаду - сцена. Масок хороводи.

Розгул емоцій. Людська марнота.

Я - серед тих, хто попри всі незгоди

Іде у День, де в тайні розквіта

Світ-сад Життя, Любові і Свободи!

Володимир  Степаненко

(Вірші - Алла Степаненко)

м. Павлоград