Недоторканний запас...

П’ю шампанське мускатне  із написом "Крим",

Цю останню в моєму загашнику –

Із "НЗ", що насправді вже є золотим, –

В Севастополі придбану  пляшку...

І такі невеселі обсіли думки,

Бо спокою немає  душі і не буде:

Крим переданий був  у часи нелегкі,

І гріхом  є – пожертви вкраїнців забути. 

Що б не наше Каховське водоймище те,

Землі  й села, поховані ним під водою,

Де б взялося шампанське вино золоте

В легендарного міста-героя?

Материк воду дав у посушливий Крим,

І заквітла садами земля й виноградом:

Заіскрилась шампанським вином золотим,

Наче сонцем, даруючи  радість.

А тепер  де  він – Крим? Де втікач отой – зек,

Що накоїв біди, завинивши так тяжко?

Першотравень прийшов – я дістав із "НЗ" 

В Севастополі придбану пляшку.

І те біле шампанське мускатне вино

Так гірчить, наче доля півострова й міста…

Але нашими будуть вони все одно:

Мовлю тост. Ллю шампанське іскристе. 

А воно грає в келиху радісно так –

Бульбашками вирує своїми.

От і травень прийшов, а не гріють свята,

Бо на сході – повторення Криму. 

Де ж той мир – мирний травень? Коли ж він таким 

Стане  знову? Та мусить же стати.

Заводське п’ю шампанське  із написом "Крим" :

Гарантоване  біле  мускатне.

Ще б гарантів надійних державі моїй,

Непродажної влади й міцної,

Щоб святково іскрився напій золотий

З українського міста-героя. 

Іван Левченко,з книги "За журавлями", 

Жовква, 2014 року; першодрук 1 травня 2014 року