ЖИТТЯ ПРОЖИТЬ...

Життя прожить – не поле перейти –

(Так давня мудрість говорила).

Тоді де шлях мій до мети?

Бо я не хочу просто йти,

Я хочу жить, любить, могти –

Питала я, молила.

Мовчала Тиша, я мовчала.

І час секундами стікав туди,

Звідкіль не повертався;

Й безмірна Вічність зазирала

Глибоко в серце;

І простір вібрував, хитався;

В незримості спалахували зорі,

Мов квіти вогняні, -

І видилось мені,

Що на порозі я стою

Нового Світу,

І що нема шляху назад,
А лиш туди, туди мій шлях!

Бо там моя Зоря

Для мене світить…

Вселенська Мамо!

Тільки Ти

Спроможешся допомогти

В світ Правди й Радості ввійти

Своїй просвітленій Дитині!

Молитвою Пророка нині

До тебе серцем я звертаюсь:

«Все упованіє моє

На Тебе, Мати, возлагаю,

Святая Сило всіх святих

Пренепорочная, Благая».

Алла  Степаненко