ТОНКИМ АРОМАТОМ ГВОЗДИКИ...

 * * *

 Тонким ароматом гвоздики

 Пробуджена пам’ять до ранку.

 Де юність моя білолика?

 Де мідноволоса веснянка?

 Летюча хода легконога.

 Поривчасті рухи, тремтливі…

 Такі неприступні пороги.

 Така недосяжна вершина.

 Іде в кам’янім лабіринті,

 Біжить по нерівній дорозі

 В такій безнадійній гонитві,

 В такій безкінечній тривозі.

 * * *

 Мій синьоокий світ, задумливий мій вечір.

 Світанок. Чи він був? Чи в темряві зотлів?

 Чи сон денний забрав поеми і сонети?

 Чи вітер відшумів у кронах яворів?

 О швидкоплинний день! Осяйні горизонти!..

 На плечах темна шаль. Тумани і дими…

 Крізь марево років спрямує промінь Сонце

 На мій самотній шлях, на втомлені сліди.

 * * *

 Мій сизокрилий птах. Мій ясноокий витязь.

 Не сонце в небесах – то очі твої світять.

 Крізь марево часів, миттєвостей і років

 Не вітер зашумів, а долетів неспокій.

 У просторі без меж самотні половинки

 Розшукують ціле, лаштуючи відтінки.

 Гармонію свою шукають серед звуків.

 Та Провідну Зорю не всім дано збагнути.

ТЕТЯНА ТИЩЕНКО