ДУХ ПРАЩУРІВ

Василь Ковтун

У чорнім небі вітер свище,

Палає полум’ям зоря,

Де мертве спало кладовище,

Повстало слово кобзаря.

То дух свободи, поклик волі

Проснулись з духом козаків,

Священна пам'ять мимоволі

Порвала темряву віків.

В полях дозрілої пшениці,

Де шабель свист колись стояв,

Із пут смертельної в’язниці

Той дух туманом загуляв.

У промінь сонця золотого

Ударив блиск святих клейнод,

В вітрила слави духу того

Повіяв згорблений народ.

В однім пориві дух і тіло,

Загальним кроком люд і рай,

Нащадки й предки в праве діло

Впряглись з молитвою за край.

Замайорів над славним гуртом

Подертий віком гордий стяг,

Рука злетіла ввись із хрустом,

Вказавши шлях нових звитяг.

Десь крикнув голосно лелека,

Десь кінь бентежний заіржав,

Дорога стелиться далека,

Так дух свободи забажав.

За кроком-крок, за словом-діло,

В ім’я загублених свобод,

«Іще не вмерла» - загуділо,

Дух пращурів будив народ.

10.08.2012р.