ЯК ЛЮБЛЮ ТЕБЕ Я, РІДНА МОВО

       1

Спомин сяйнув, ніби промінь,

Пам’ять забута воскресла.

В душу нахлинула повінь

Й бажане щастя принесла.

Верба до річеньки гнулась,

В небі летіли лелеки,

Щось у душі сколихнулось

Рідне й далеке –далеке.

2

Мова полум’я. Мова світання.

Мова подиху і розквітання.

Мова грому і блискавки мова –

Це народження Сущого Слова.

Мова погляду. Мова мовчання.

Мова доторку. Мова кохання.

Мова серця і радості мова –

Є джерелами Слова Живого.

Від початків Буття – Слово Бога,

Слово Велеса, Слово Сварога.

Мова Лесі, Шевченка, Франкова –

Це безсмертя Народного Слова.

3

Як люблю тебе я, Рідна мово,

За твою пісенність, щирість і красу!

І твоє глибоке, чисте Слово

Незасміченим крізь роки пронесу

Лиш в тобі я душу заспокою,

Коли тяжко втомлюся життям,

Рани серця ніжністю загоїш

І даси високе напуття.

Будь же нам Зорею, Рідна Мово,

Джерелом любові і краси.

Променися вічно мудрим Словом,

Людськість в наших душах воскреси!

        4

Аркушам паперу радість подарую,    

Виллється у слові чарівний напій,

Бо кому віддати силу ту святую,

Хто прийняти схоче скарб мій неземний?

Приязно всміхнуся квіточці у житі,

Хмарам білосніжним я пошлю привіт,

Обізветься птаха піснею з блакиті,

Ніби Мати-Лада шле свій заповіт:

«Не питай про теє хто напою хоче,

А брини струмочком радості завжди,

Тому хто підійде, ти промиєш очі

І даси ковтнути чистої води,

Бо ніхто не буде пити без потреби,

Прохолода змочить спраглії вуста,

Хто піде шукати,  с а м   прийде до тебе,-

Ось така одвічна істина проста».

АЛЛА СТЕПАНЕНКО